1944 рік. Одна за одною приходить в село Симонів похоронка з фронтів Другої Світової війни і травневий підсумок 1945 року – 72 загинувших і безвісти пропавши односельців.

         А ще ж були жертви в селі від німецьких снарядів, які не розірвалися і гранат. Ось із багатодітної сім’ї Тихона Друзюка загинула на пасовищі дочка – красуня і ще п’ятеро дітей, які пасли корів та коней. Трагедія сталася від безпечності двох хлопців, які осідлали стоп’ятидесяти міліметрового снаряда, який був випущений з німецької гармати і не розірвався. Хлопці молотком довбали головку цього снаряда, щоб добратися до його начинки і не було кому зупинити небезпечну затію хлопців. При цій затії мав бути жертвою ще й сьомий – десятирічний Василь Ількович Лукащук, але неподалік від випасу стояла хата його тітки і він відлучився і зайшов до неї щось перекусити зголоднілому і в цей час смерть шістьох дітей забрала від осколків снаряда, який вибухнув.

        А ось вісімнадцятирічний Леонтій Гупалюк знайшов покинуту якимось совєтським солдатом гранату РГД – 5 і бавився нею. В результаті витягнутого кільця з чеки гранати отримав власних кишок з живота і дістав смертельну травму.

       Двадцяти трьохрічний житель села Дмитро Божок попав на залишене німцями мінне поле і випадок долі залишив його живим, але з відтятою ногою, якою наступив на злощасну міну.

         Та й моя сестра Соня мала бути жертвою гранати РДГ, яку знайшла біля нужника і несла взявши її за кільце. Якраз тоді я був на подвір’ї хати і запобіг цій трагедії.

      Та ще й не всі смертоносні речі знешкоджені й дотепер. Як розповів житель села Микола Ількович Лукащук на городі біля його старої хати, в якій він раніше проживав знаходяться закопані снаряди цієї клятої війни. Завдячуючи кмітливості і майстерності жителя села Петру Жаку, який знешкодив у післявоєнну пору багато нерозірваних німецьких снарядів.

Ось такий підсумок цієї війни.

16 червня 2017 року

Євстахій Євдокимович Жовнір

Село Симонів