В ті роки, коли в селі жили багато фронтовиків у ранковий час у Свято-Дмитрівській церкві. 9 травня збиралися вони на богослужіння, до якого закликали церковні дзвони. Перефразовуючи російську пісню «Вечерний звон» так і хочеться з нагоди цього озвучити українські слова: «Ранковий дзвін, ранковий дзвін-багато дум наводив він».

   В 1943 році, коли німецька військова машина задихалася від нестачі металу дзвони церкви хотіли зняти і відправити в рейх на переплавку для виготовлення зброї. Церковний староста Йосип Коваль організував зняття дзвонів із дзвіниці і їх закопали під підлогою церкви.

 2 серпня 1943 року окупанти спалили церкву, але дзвони залишилися майже не ушкодженими і коли церкву було відбудовано, їх підвісили на своє місце. Хоча невеликий, але в перемогу над Німеччиною ці дзвони зробили свій вклад, фашисти не дочекалися з них додаткової зброї.

 До слова, стараннями парафіян Миколи Ілліча Лукащука і Василя Ананійовича Лукащука було придбано ще два дзвони, виготовленні у місті Луцьку, і підвішені до цих старих дзвонів. Відлуння цих дзвонів чути далеко і вони нагадують людям про збереження миру на землі.