Ранньої  пори вересня 1944 року виїхала підвода, кіньми якої правила молода дівчина села Симонова Єва Іванівна Шандалюк. На підводі вмостилися два «стрибки»: Борис Франикович Юзикевич та Євстахій Логвинович Колінчук. Позаду воза сиділи голова Симонівської сільради Варфоломій Олександрович Пархомець та уповноважений від райвідділу НКВС Волощук. Їхали на хутір Заберезина і якраз проїхавши дорогою під гору біля Агатівського лісу почулася тріскотня кулемета «Дєгтярова».

   Дівчина, яка правила кіньми під прицілом зброї була першою вбита, Євстахій Колінчук також, а Борис Юзикевич повстанцями був захоплений живим і згодом і його вбили. Голова сільради і уповноважений міліції зіскочили із заднього сидіння, яких кулі кулемета не дістали і рвонули на низ лугових пасовищ. Оскільки голова сільради йшов слідом за Волощуком, то він став відставати від нього, закричав: «Не залишай мене, бо буду стріляти по тобі!». І цим двом благополучно вдалося добратися до центру села Симонова.