Ця подія відбувалася до 17 вересня 1939 року, коли західні області України перебували під опікою польських властей.

Цього чоловіка звали Передийоном. В той час виникали різні імена, оскільки новонародженим давали імена священники, а довідок на руки батькам ніяких не давали. Про число, місяць, рік народження, ім’я дитини вони не давали нічого й виникали такі імена. В розповідях люди передавали такі назви імен.

Ось і в переказах цього разу йдеться, що селянин був викликаний в Гощанське поліційне відділення з парокінною підводою, щоб завести в село Горбаків двох поліціянтів, власника коней з підводою цього ж таки Передийона.

В задньому місці воза вмістилися стражі правопорядку і старший поліціянт звелів везти їх в згадане село. Ось проїхали вже вони село Симонів і довіз їх перевізник до горба Агатівського лісу й зупинився повідомивши, що прибули до Горбакова.

• А де той міст, що ми мали проїжджати – запитав поліціянт.
• А хіба ви не чули як гуркотіло? Відповів Передийон , маючи на увазі місток через річечку в Симонові, що впадає в річку Горинь.

Після цього лаючи перевізника звеліли повертати фірманку назад і везти їх в село Горбаків через Горинь.

Ось в таку перепетію потрапили два поліціянти.