У селі Симонів на західному пагорбі від села Томахів знаходяться залишки побудованої ще при польській владі в тридцятих роках орендарем Задемським каплиці – костелу. На свята приїжджав ксьондз, приїжджав з хором і відправляв службу Божу. Хор розміщався для піснеспівів високо на обладнаному криласі, але богослужіння там припинилися в 1939 році, коли владу захопили совіти.

   Пан Задемський розбагатів у ті роки, навіть придбав для себе легкового  автомобіля. Сім’я його жила в гарному палаці, який знаходився в східній частині пагорба. Правда, він був покритий не бляхою чи черепицею, а як тоді називали – гонтою (виготовлялася з дерева).

   В палаці мав прислугу з місцевих жінок, яким платив польськими злотими.

   Пам’ятаю, коли одного разу пан Задемський їхав легковиком по справах у Гощу по дорозі біля початкової школи, один із учнів цієї школи в скло автомобіля кинув камінь і розбив його. Розслідування хуліганського вчинку учня не пам’ятаю. В вересні 1939 року совіти вивезли Задемського з сім’єю до Сибіру, ще й поглумилися над ним: вивозили його особисто парокінною підводою на голій дошці воза.

   Згодом каплиця –костел була добудована і колгосп її використовував  для хмелесушіння та зберігання хмелю, котрого пакували у високі брезентові мішки і вивозили на пивоварню в Рівне.

   Після Горбачовської перебудови в Радянському Союзі добудовану цегляну споруду розібрали, зняли і шиферну покрівлю з хмелесушарки та каплиці – костелу, а півметрової товщини стіни останньої залишилися до цього часу.

   До слова, на богослужіння в каплицю – костел з’їжджалися поляки із сусідніх сіл, відвідували відправи і сільські поляки, які в школі навчали дітей.