В газеті «Правда» за 19 жовтня 1990 року надрукована стаття І. Тихомирова «Псевдомоісей» в якій про Степана Бандеру говориться, що його загадкова смерть залишається таємницею і до цього часу. Ось і виходить – правда та не вся. Не міг знати тоді автор статті матеріалів судового слідства над вбивцею Сташинським, який на суді визнав, що це вбивство було скероване службою КДБ СРСР.

   Як мовиться: «немає нічого таємного, щоб не стало явним». Після здобуття Україною незалежності в 1991 році я прочитав книгу «Вбивство Степана Бандери» і зараз ця книга йде по руках симонівців.

     Насамперед Сташинський випробував знаряддя вбивства на собаці, а потім цим же  одно цівковим пістолетом вбив редактора газети Льва Ребета і  вже 15 жовтня 1959 року вбив і Бандеру, але вже двоцівковим (напевно для надійності вбивства) пістолетом, вприснувши в лице хімічну отруту. За цю роботу Сташинський отримав з рук головного кадебіста СРСР Шеляпіна орден «Боевого красного знамени».

   Зараз дехто вважає видану екс – президентом України  Віктором Ющенком «Золоту Зірку Героя України» Степану Бандері посмертно передати вбивці Сташинському?

    Справа вбивства Степана Бандери була шита «білими нитками». В українських церквах багатьох країн світу в 1959 році проводились молебні  за упокій українського очільника, а нам в той час в засобах масової інформації повідомляли, що він помер на сходах будинку від розриву серця, а з якої причини розірвалося серце, нічого не повідомлялося.

    Організаторам вбивства вважалося, що все вляжеться, забудеться. Проте так не сталося. І далі українським патріотам Сташинський розривав би серця за вказівкою КДБ СРСР, та в нього здали нерви і він з Божої милості  попав до судового процесу.

   Висновок такий, що на брехні далеко не заїдеш, а як мовиться:  брехнею світ пройдеш, а назад не повернешся». І колись мудрі люди говорили: «Червона зоря пройде увесь світ, але не надовго». Як у воду дивилися. В 1991 році червона зоря розпалася.

   А Володимир Ленін говорив що : «Ми беремо владу в свої руки і надовго», проте не міг  сказати, що беремо владу назавжди, бо не вірив своїм словам.

   Тернистий шлях пройшла Україна до своєї незалежності і ще проходить складний процес державотворення, але не знаючи свого минулого, не можна заглядати в майбутнє.