В місті Лисичанську в шлюбі з шахтарем – пенсіонером проживає моя дочка. В них народилися двоє синів, тобто моїх внуків . Другий народився з вадами дитячого церебрального паралічу. В той час я довідався з пресових повідомлень, що в Сполучених Штатах Америки цю хворобу попереджують ще при вагітності жінки. В нас з цією хворобою ведуть боротьбу нейрохірурги шляхом нейровтручання. Таким нейрохірургом на той час виявився наш земляк симонівець Віталій Іванович Цимбалюк. Закінчивши середню школу в Симонові поступив на навчання у вищий медичний заклад. Успішно його закінчивши, в Києві йому доручили нейрохірургію. Ось і довелося нашій Тамарі звернутись до нього і він здійснив складну нейрохірургічну операцію синочку її Сашкові.

      Через деякий час до нього додому зачастили вчителі Лисичанської середньої школи і згодом він став читати українською мовою. Ми стали його називати наш «українець» на зрусифікованому Донбасі.

      Та роки йшли, Саша підростав і нейрохірургічна система стала малою, необхідна була повторна операція. Сашу знов повезли в Київ на другу операцію. Її знову здійснив рятівник Віталій Іванович успішно.

      А в 2016 році вже третю операцію необхідно було провести. І вже Віталій Іванович був змушений провести її з виїздом до міста Лисичанська в місцевій лікарні. Післяопераційний період Саша переніс важко, але вижив, на що ми вже не надіялись. Переконалися ми, що Віталій Іванович хірург від Бога і зробив він таких операцій багато.

    В минулому році нейрохірург відсвяткував своє сімдесятиріччя і вся наша родина зичить йому ще довгі роки стояти на сторожі здоров'я людей. Побувавши в минулому році в Симонові на святі села, запевнив сельчан, що буде приділяти лікуванню людей скільки вистачить сил і здоров'я.

З роси і води вам дорогий наш рятівнику!