9 травня 1945 року відгриміли переможні залпи салютів з приводу закінчення війни з Німеччиною, але Друга світова війна ще продовжувалася, але ще не був переможний японський мілітаризм.

     8 серпня 1945 року послідовно виконуючи договори Тегеранської, Кримської і Постдамської Конференцій глав урядів антигітлерівської коаліції було оголошено війну Японії. В рішучих битвах мільйонна Квантуннська армія – головний виразник японського мілітаризму, була розгромлена.

   Максим Дем’янович Жовнір1944 році 18-чним був мобілізований воювати з гітлерівськими загарбниками і на Західному, він закінчив свій бойовий похід після взяття Кенігсберга в Східній Пруссії. Там же отримав орден солдатської слави і там же відбулася несподівана зустріч з симонівцем – Максимом Антоновичем Герасимчуком, який воював на фронті з 22 червня 1941 року.

   Не знали тоді воїни, що їм ще доведеться  воювати і на Сході, звільняючи китайську землю від японських  загарбників. І лише тоді, коли потяг залишив Москву, стало відомо, що їхня дивізія таємно направляється на Далекий Схід.

   Після прибуття під кордони Китаю, ще місяць  чекали вступу у бій. І ось наказ – в ночі взяти висоту 136. Пройшли без жодного пострілу. Після залпу «Катюш», наступ на місто Мульден, а за містом – тяжкі кількаденні бої. Японці чинили відчайдушний опір, говорить Максим Дем’янович – в їхні голови японські духовні наставники втовкмачували ні в якому  разі не здаватися в полон.

    Багато японських солдатів, виконуючи настанови, що після загибелі попадуть у рай, підривалися ж своїми гранатами, розпорювали собі животи кинджалами.

     З боями дивізія дійшла до міста Гірин. 2 вересня 1945 року генерал Деревянко – українського походження, прийняв капітуляцію Японії на кораблі в Тихому океані.

   До нагороди «За перемогу над Німеччиною» в мінометника М.Д.Жовніра появилася медаль «За перемогу над Японією» там же ще й воювали Симонівці: Степан Васильович Овчар, Павло Федорович Прокопчук, Семен Грогорович Друзюк, Адам Мусійович Овчар, Тиміш Назарович Пархомець, Володимир Захарович Пивовар, Василь Володимирович Прокопчук, згаданий вже Максим Антонович Герасимчук. Вічна їм пам’ять – всі вони вже перейшли в потойбічне життя. Вони своїм подвигом закінчили Другу світову війну.