Кожної весняної пори на бережку від огороду Пушкарців кругла утворена яма наповнюється водою від талого снігу.
Нас п’ятеро неповнолітніх запихнула моя мати в критий окоп, закривши його дерев’яною заслонкою 20 січня 1944 року під час перестрілки з мінометів поставлених по вулиці Глуха П’ята в селі Симонів. В окопі була зроблена продуха, щоб надходило свіже повітря.
Про цю криничку, що в кінці вулиці Підгайської вже давно велися розмови, але історія виникнення її не була відома, хоча кожного року церковна процесія на чолі з священиком виходить її освячувати. А зовсім недавно вдалося дослідити історію її виникнення.
До глибини душі схвилювала мене розповідь у газеті «Сім’я і дім» про те, що жителі невеличкого села Мовчанова Волинської області мають проблеми після залишеного напризволяще «ядерного космодрому».
Перед тим як відмовитися від того ядерного статусу, політики довго сперечалися. І слава Богу! Таки наважилися на цей крок. Україна позбулася цього атомного монстра.
В газеті «Правда» за 19 жовтня 1990 року надрукована стаття І. Тихомирова «Псевдомоісей» в якій про Степана Бандеру говориться, що його загадкова смерть залишається таємницею і до цього часу. Ось і виходить – правда та не вся. Не міг знати тоді автор статті матеріалів судового слідства над вбивцею Сташинським, який на суді визнав, що це вбивство було скероване службою КДБ СРСР.
Переді мною реєстраційне посвідчення за номером 238 видане на Цимбалюка Григорія Софроновича 3 травня 1951 року про встановлення детекторного радіоприймача. Для приймання радіопередач на будинку була встановлена протяжністю 7 метрів дротова антена і висотою над дахом хати 2 метри.
На початку тридцятих років двадцятого сторіччя в селах Волині почали виникати «Просвіти». Такий осередок був створений і в селі Симонів Гощанського району, де під керівництвом псаломщика Свято – Дмитрівської церкви Терентія Жовніра організувався хор.
У будинку «Просвіти» був обладнаний зал зі сценою, де часто виступали з концертами учасники хору, виконувались українські народні пісні. Цей хор був запрошений виступити і в місті Рівному.
В ті роки, коли в селі жили багато фронтовиків у ранковий час у Свято-Дмитрівській церкві. 9 травня збиралися вони на богослужіння, до якого закликали церковні дзвони. Перефразовуючи російську пісню «Вечерний звон» так і хочеться з нагоди цього озвучити українські слова: «Ранковий дзвін, ранковий дзвін-багато дум наводив він».
За копійки приходилось селянам поставляти сільськогосподарську продукцію державі. Ось я читаю зобов’язання надіслане жителю села Угольці Гощанського району Литвинюку Миколі Романовичу про поставку державі картоплі урожаю 1949 року.
Норма поставки картоплі з розрахунку 700 кг. з одного гектара. Оскільки присадибна ділянка в господаря була 0,40 га, йому було доведено поставку картоплі в кількості 280 кг.
Підпис уповноваженого міністерства заготівель УРСР по Гощанському району скріплений печаткою.
Іван Андрійович Божок довгий час працював вчителем праці у Симонівській середній школі і багаторазово здавав донорську кров. Про нього писала районна газета і вважаю що цей його вчинок не може бути відданий на забуття.
А писала газета, що він донорську кров здавав п’ятнадцять разів і за цю добродійну акцію був удостоєний звання «Почесний донор СРСР» та отримав медаль.
В 1861 році помер Т.Г,Шевченко і в цьому ж році була відмінена панщина на території Російської імперії. В Шевченковому «Кобзарі» в пам’ять про цю панщину залишився вірш «Сон». Нагадаю перший куплет вірша:
